Нещодавні різкі січневі морози дошкуляли не лише людям, а й диким звірам. Традиційно у холоднечу лісівники посилили допомогу диким мешканцям, збільшили кількість годівниць, доверху наповнили їх запашним сіном та комбікормами.
Ми побували в угіддях Городницького держлісгоспу, де чисельність лісових мешканців є найбільшою в області й переконалися в тому, що дичина тут в холодну пору не залишиться голодною.
Окрім морозу, ще й сніжок випав, повністю покрив суху рослинність і кущі, бідкається мисливствознавець Володимир Демчук. Тваринам стало важче добувати звичні корми та й пересування в густих зарослях і снігу ускладнилось. Звіру стало складно в таких умовах виживати. Тому ми привезли до годівниць свіжого сіна, запашних листяних віників, насипали поруч зерна і кукурудзи. І вже бачимо по слідах, що до годівниць приходили стада кабанів і козулі. Ми обладнали засіки таким чином, щоб корми були рівномірно доступні для всіх лісових відвідувачів. Зараз такими підгодівельними пунктами «покрита» вся територія лісгоспу, у кожному лісництві є по 2-3 стаціонарних майданчики і є ще декілька десятків тимчасових годівничок. Запаси кормів у нас також достатні, щороку їх заготовляємо по 40-50 тонн. Сіно заготовляємо у власних лісових угіддях приблизно 9 тонн. Листяні віники також самі в’яжемо. Найбільше нашої допомоги нині потребують копитні: дикий кабан, козуля й олень. Зрозуміло, що водяться в наших лісах й багато інших звірів, зокрема, вовк, лисиця, заєць, куниця, бобер. Щоправда, вони рідше підходять до наших годівниць, каже Володимир Демчук.
Загалом нині в області 14 держлісгоспів професійно ведуть мисливське господарство, мають відповідні ресурси, підготовлених фахівців і програми подальшого розвитку цієї важливої сфери.
Ми повністю контролюємо ситуацію із чисельністю і різноманіттям дичини в наших угіддях, запевняє завідувач сектору мисливського господарства Житомирського ОУЛМГ Роман Логвінчук. Відстежуємо кількісні та якісні параметри кожної популяції, їх міграцію й умови проживання. Ясна річ, взимку під час заметілей і великих морозів посилено підкормлюємо диких тварин. Підгодівельні пункти у нас давно створені і рівномірно розміщені в угіддях по всій території області. Але щороку додатково встановлюємо нові. Торік, скажімо, збудували і встановили 80 великих (комплексних) майданчиків для підгодівлі дичини та близько 300 годівниць. Відповідно заготовили необхідну кількість кормів, зокрема, 80 тонн сіна, 90 тисяч листяних віників деревних порід, 9 тисяч зернових снопиків та 270 тонн зернових, 150 тонн із яких становить кукурудза.
А які види звірини охоплює ваша допомога? уточнюю у Романа Олексійовича.
Найбільшої підтримки зараз потребують олень європейський, козуля і дикий кабан. Лосі до годівниць підходять рідко, але часто відвідують встановлені солонці із сіллю.
А хутрові звірі, птахи?
Взагалі то, якщо дуже холодно, то забігають до годівниць і куріпки, і зайці, і навіть лисиці. Зайці, наприклад, дуже полюбляють кукурудзу і з’їдають її не менше кабана. Навіть лисиці їдять кукурудзу, якщо не можуть дістати під снігом мишей. Це зафіксували наші фотопастки.
Чи змінилась чисельність звірини у наших лісах за останній рік?
Ми фіксуємо деяке збільшення поголів’я диких тварин, переважно копитних козулі та оленя європейського. Популяція диких свиней відновлюється поступово, із деякими коливаннями, через африканську чумку. Загальна чисельність інших видів мало змінилася. Зараз наше головне завдання відчутно підтримати все вразливе поголів’я звірини, що мешкає нині в наших лісах, підсумовує сказане Роман Логвінчук.
Володимир ВАСИЛЬЧУК.